Сучасні медіа - канали поширення інформації - поділені на кілька груп: візуальні (друковані видання), аудіальні (радіоканали), аудіовізуальні (телебачення), змішані (мережеві).
Виділяють такі функції засобів масової інформації: інформаційну, впливу, коментарійно-оцінювальну, пізнавально-просвітницьку та гедоністичну (розважальну, що викликає позитивні емоції, почуття задоволеності) (Й.Дзялошинський, 2011).
У процесі навчання присутні різноманітні технології використання мас-медіа, що дає підставу говорити про медіадидактику як про узагальнене поняття, як новий напрям у педагогіці. Завдяки їй сьогодні професійно-орієнтовані медіа інтегруються в підготовку майбутніх фахівців, що свідчить про доцільність вести мову про різні медіаосвітні технології. При залученні у навчальний процес друкованих видань - говоримо про пресодидактику і використовуємо пресу для представлення мас-медіа як знаків національної культури, країнознавчих об'єктів, професійно орієнтованих знань тощо. Медіаосвітні технології пресолінгводидактики допомагають вивчати власне мову, як рідну, так й іноземну: пресолінгвістика виділилася в самобутню і самостійну галузь науки.
Медіаосвіта - з метою формування медіаграмотності й медіакомпетентності - передбачає різні методики проведення занять, котрі розвивають індивідуальність учня, самостійність його мислення, стимулюють його творчі здібності. «Медіаосвітні» педагоги нині говорять про відповідні освітні технології, пов'язані із кіно, телебаченням, періодикою, радіо, Інтернетом та ін. Ми об'єднуємо їх терміном медіадідактика. Вона складається з технологій (методик) окремих часткових (предметних) дидактик - прессодідактики, радіодидактики, мультимедіадидактики, Інтернет-дидактики, теледидактики, кінодидактики ... Конкретні прийоми і форми роботи з масово-комунікаційними джерелами дозволяють досягати одночасно навчально-методичних та пізнавально-виховних результатів. Ми це проілюстрували в монографії «Медиадидактика» на прикладі часткових методик однієї дисципліни - «Російська мова як іноземна» [6].
Часткові (преметні) методики медіаосвіти допомагають особистості не тільки володіти необхідною інформацією про саму себе і довкілля, а й навчать ефективно користуватися цією інформацією протягом усього життя, «усвідомлено будувати своє життя, успішно навчатися протягом усього життя, працювати, ефективно вирішувати проблеми особистого та суспільного характеру ». Тому ми говоримо про необхідність їх розвитку, про максимальну підтримку цього процесу.
Дослідники відзначають, що сучасному суспільству потрібні медіакомпетентні фахівці, які могли б йти в ногу з темпами технічного розвитку та соціальних змін, за допомогою новітніх медіа відстежувати старіння знань у зв'язку зі зміною наукових та соціальних парадигм і збагачувати себе актуальною інформацією і знаннями за допомогою засобів медіаосвіти . Ось чому доцільно приділяти особливу увагу медіадидактиці, її частковим методикам, які орієнтуються на продуктивні форми навчання, котрі розвивають індивідуальність особистості, самостійність мислення, стимулюють творчі здібності через безпосереднє залучення до творчої діяльності, сприйняття і засвоєння знань про медіакультуру.
Медіаосвіта - як інструмент підтримки демократії - орієнтує громадянина будь-якої країни світу на вільне самовираження й права на інформацію, котра є частиною основних прав кожного члена суспільства. Саме за допомогою медіаосвіти особистість здобуває інформаційну свободу – право одержувати інформацію, необхідну для життя, розвитку та професійної діяльності, висловлювати свої погляди з приводу тих або інших явищ і подій,передавати інформацію (і що більш важливо – знання) іншим людям. Можливості розвитку громадянського суспільства засобами медіаосвіти в останні роки привертають усе більше уваги провідних міжнародних організацій та освітянської спільноти. Масова медіаосвіта в сучасному світі розглядається як процес розвитку і саморозвитку особистості за допомогою і на матеріалі засобів масової комунікації (медіа) з метою формування культури спілкування з медіа, розвитку творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, умінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу й оцінки медіатекстів, навчання різних форм самовираження за допомогою медіатехніки. Один із провідних російських теоретиків у галузі медіаосвіти О.В.Федоров зазначає, що набута в процесі медіаосвіти медіаграмотність / медіакомпетентність допомагає людині активно використовувати можливості інформаційного поля телебачення, радіо, відео, кінематографа, преси, Інтернету, допомагає їй краще зрозуміти мову медіакультури (Федоров, 2001). Дослідниками (С.Пензін, 1987; Г.Онкович, 1988, 1995, Ю.Усов, 1989; О.Федоров, 2001; 2010; Р.Хилько, 2001; Баранов, 2002; А.Короченський, 2003, І.Чемерис, 2008, Н.Духаніна, 2011 та ін.) визначено такі основні напрямки медіаосвіти:
1) медіаосвіта майбутніх професіоналів - журналістів (преса, радіо, телебачення,Інтернет), кінематографістів, редакторів, продюсерів та ін.;
2) медіаосвіта майбутніх педагогів в університетах, педагогічних інститутах, у системі підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів і шкіл, на курсах з медіакультури;
3) медіаосвіта як частина загальної освіти школярів і студентів, що навчаються в звичайних школах, середніх спеціальних навчальних закладах, вишах, яка, в свою чергу, може бути інтегрованою з традиційними дисциплінами або автономною (спеціальною, факультативною, гуртковою тощо);
4) медіаосвіта в установах додаткової освіти та центрах дозвілля (будинках культури, осередках позашкільної роботи, естетичного та художнього виховання, в клубах за місцем проживання тощо);
5) дистанційна медіаосвіта школярів, студентів і дорослих за допомогою телебачення, радіо, системи Інтернет;
6) медіасамоосвіта;
7) медіаосвіта у вищій школі, оскільки вбачаємо її одним із резервів підвищення рівня фахової підготовки майбутніх спеціалістів, котрі не тільки послуговуватимуться набутими знаннями на студентській лаві, а й підтримуватимуть засобами медіа власний професійний рівень упродовж життя.
У цьому руслі успішно працюють молоді українські науковці Р.Бужиков, І.Гуриненко, Н.Духаніна, І.Сахневич, І. Чемерис, Н.Шубенко О.Янишин. Перелік цих наявних напрямків засвідчує необхідність творчого розвитку різних медіатехнологій, а відтак - і перспективу медіадидактики, оскільки дидактика як розділ педагогіки „розробляє моделі соціально організованого навчально-виховного процесу з пошуком у кожний окремий історичний період практичної відповіді, як, якими засобами і способами організовувати діяльнісну сприйнятливість конкретного учня й учнівського співтовариства” (В.І.Бондар). Медіадидактика має кілька складників. Один з них, визначений терміном „пресодидактика”, введений в обіг ще у минулому столітті, коли розробляли методику використання масовокомунікаційних матеріалів на заняттях з мови як іноземної. Тоді ж було обґрунтовано терміни „пресодидактика” і „пресолінгводидактика”, тож сьогодні можемо стверджувати, що існують такі складники медіадидактики, як теледидактика, кінодидактика, мультимедіадидактика, Інтернет-дидактика тощо – залежно від специфіки того чи іншого засобу масової інформації, від того, до якого медіаджерела звертатиметься навчитель у процесі формування медіакомпетентності своїх учнів.
У разі залучення до навчального процесу друкованих видань, говоримо про пресодидактику - використання преси для представлення мас-медіа як знаків національної культури, країнознавчих об’єктів, професійно-орієнтованих знань тощо. Медіаосвітні технології пресолінгводидактики прислужаться у вивченні мови – як рідної, так й іноземних, адже пресолінгвістика виокремилась у самобутню галузь філологічної науки. Чимало напрацювань з кінодидактики має наукова школа російського професора О.В.Федорова. Одним із перших теледидактів на пострадянському просторі стала І.В.Єршова-Бабенко з Одеси. А на ХІІ Конгресі МАПРЯЛ, що відбувся у Шанхаї (Китай), була представлена низка напрацювань лінговдидактів з Інтернет-дидактики…
Медіадидактика, орієнтована на сферу спілкування, можливо, перебере на себе частину понять з ІКТ-технологій, які залишаться у сфері інформатики. Комп’ютерні комунікації суттєво впливають на формування нового змісту освіти, на організаційні форми і методи навчання. Поняття „інформаційно-комунікаційні технології” належним чином відтворює ці процеси. Однак нині ним послуговуються й фахівці з медіаосвіти, для яких за цим поняттям – технології використання „старих”, традиційних медіа. У разі, коди йдеться про залучення до навчального процесу „нових” медіа, доречно послуговуватися поняттям „медіа-інфррмаційні технології". У будь-якому разі медіазасоби використовуються для комунікації, оскільки для них визначальне – спілкування в соціумі, взаємодія між членами різних утворень і форм спільності людей.
Медіадидактика передбачає продуктивні форми навчання, що розвивають індивідуальність особистості, самостійність мислення, стимулюють творчі здібності через безпосереднє залучення в творчу діяльність, сприйняття, засвоєння знань про медіакультуру.
ЛІТЕРАТУРА
Медіаосвітні технології у навчанні іноземних мов / Г. В. Онкович // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки : тези ХІІ Міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 5–6 черв. 2008 р. / М-во освіти і науки України, Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна, Центр міжнар. освіти. – Харків, 2008. – С. 193–195.
Медиаобразовательные технологии в современном преподавании / А. В. Онкович, А. В. Морозова, А. Д. Онкович Национально-культурный компонент в тексте и языке : материалы ІV Междунар. науч. конф., Минск, 3–5 дек. 2009 г. : в 2 ч. / [отв. ред.: Н. П. Баранова, А. М. Горлатов, С. М. Прохорова] ; М-во образования Республики Беларусь, Минск. гос. лингвистич. ун-т. – Минск : МГЛУ, 2009. – Ч. 1. – С. 221–223.
Прессодидактика и прессолингводидактика: от грамматики до логоэпистемы / А. В. Онкович // Медиаобразование. Media Education : рос. урн. истории, теории и практики медиапедагогики. – 2009. – № 4. – С. 26–31. – Сведения доступны также по Интернету: http://window.edu.ru/resource/351/65351/files/61353.pdf.
Прессодидактика и прессолингводидактика в обучении русскому языку как иностранному / А. В. Онкович // Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках : материалы ІV Междунар. науч. конф., Днепропетровск, 9–10 апр. 2009 г. / сост. Т. С. Пристайко. – Днепропетровск : Пороги, 2009. – С. 393–396.
Прессодидактика как одна из медиаобразовательных технологий / А. В. Онкович // Медиаобразование. Media Education : рос. журн. истории, теории и практики медиапедагогики. – 2009. – № 3. – С. 8–20. – Сведения доступны также по Интернету : http: //window.edu.ru/resource/779/62779/files/media03-09.pdf.
Немає коментарів:
Дописати коментар